Комунікативний підхід передбачає
органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання
іноземної мови, тобто засвоєння правил
оперування іншомовними моделями , відбувається одночасно з оволодінням їх
комунікативно-мовленєвою функцією.
Комунікативний підхід в найбільшій мірі
відбиває специфіку іноземної мови, як навчального предмета в середньому
навчальному закладі. Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з
іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь
відбувається шляхом і завдяки здійсненню
учнем іншомовленнєвої діяльності. Оволодіння умінням говоріння, аудіювання, читання
та письмо здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у
процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації спілкування.
В сучасній методиці навчання іноземних
мов у середніх навчальних закладах
висуваються чотири цілі: практична,
виховна, освітня і розвиваюча. Практична мета є провідною. Вона передбачає
практичне опанування учнями умінь мовлення на рівні, достатньому для здійснення
іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіювання,
говоріння. читання та письмі в типових ситуаціях.
В середніх навчальних закладах вивчаються не
всі граматичні правила іноземної мови, а
спеціально відібраний г р а м а т и ч н и й м і н і м у м , який складається з
активного граматичного мінімуму та пасивного граматичного мінімуму.
Для вираження
власних думок іноземною мовою учень входить до активного граматичного мінімуму.
До пасивного граматичного мінімуму входять таки (ТС), якими учні можуть
користуватися для висловлювання своїх думок, але які потрібні для сприймання і розуміння думки інших людей,
необхідно володіти як активним так і пасивним граматичним мінімумом.
У шкільному лексичному мінімумі, так само, як й в граматичному,
розрізняють активний і пасивний мінімум.
Активний лексичний мінімум – це той лексичний матеріал,
яким учні повинні користуватися для висловлювання своїх думок в усній та
письмовій формі, а також розуміти думки інших людей при аудіюванні та читанні.
Пасивний лексичний мінімум – це та лексика, яку учні мають лише
розуміти при сприйнятті чужих думок в усній та письмовій формі.
Аудіювання – це розуміння сприйнятого
на слух мовлення. З точки зору психофізіології аудіювання трактується, як
перспективна розумова діяльність. Перцептива тому, що здійснюється сприйняття
(рецептів) перцепція; розумова – бо пов’язана з основним розумовими операціями:
аналізом, синтезом, індукцією, дедукцією, порівнянням, абстрагуванням,
конкретизацією.
Аудіювання і говоріння – це дві сторони усного
мовлення. Без аудіювання як вид нормативного говоріння. Разом с тим аудіювання
як вид мовленнєвої діяльності є й відносно автономним (слухання лекцій,
доповідей).
Основною вимогою до змісту аудіютекстів слід
вважати їх інформативність та цікаву фабулу. Градація труднощів смислового
змісту може виражатися в переході від цікавих до інформативних текстів.
Для подолання труднощів аудіювання
об’єктивного характерів, що полегшують аудіювання мовлення на слух. Насамперед,
це ритміка, логічний наголос та інше.
Необхідно спеціально підбирати аудіо тексти, в
яких передбачається знання учнями предмета мовлення в цілому і які одночасно
вимагають також елементи новизни. З цією метою доцільно вводити мовні труднощі
в навчальні аудіо тексти та вчити учнів їх долати, спираючись на здогадку,
знання та мовленнєвий досвід. При цьому слід враховувати фактори, що полегшують
аудіювання: ритміка паузація, мелодика – складина інтонації, можливість
здорового контакту із співрозмовниками; використання іноземних засобів та опори
на ситуацію; а також фактори, які ускладнюють сприйняття на слух: відсутність
чітких позначених сигналів між лексичним одиницями, їх злиття з мовленнєвому
потоці; фонетична редукція швидкоплинність процесу, що умовляються темпом
усного мовлення; необхідність слухової реакції; інтерферуючий взаємовплив
лексичних одиниць.
Підготувала
Шаховська К.В.
(Виступ на засіданні ШМК вчителів
суспільно-гуманітарного циклу)
Немає коментарів:
Дописати коментар